Жінки на шпецері

Дві жіночки, трохи підтоптані довгим життям, говорять про третю. Що та, тільки стало тепліше, вдяглася вельможно та почимчикувала на шпецер. Так і говорять: вельможно та шпецер. Тоді сіли в один тролейбус і покотили у власних справвх. 

В тролейбусі вільних два місця поруч. Вільні не довго, бо всілася молода мама, а з нею й дитина років з чотири. Донька сидить край вікна, уважно рахує стовпи вздовж дороги. 

Один, два-а-а, тли, сьотили… потім збивається і починає спочатку. Мама дивиться в екран телефону і робить вигляд, що не помічає двох жіночок, навислих над головою. Тоді у ній щось ворушиться, а може то запах конвалій від жіночок стає вже нестерпним. Мама присувається ближче до доньки, втискаючи ту у вікно. Знову занурюється в телефон і завмирає. 

Одна з жінок сідає на спорожніле  місце. Проте їхать їй зовсім незручно, бо вільний фактично лиш край твердого крісла. Решта ж надійно сховалась під попою мами, як і частина крісла дитини. Жінка їде, супиться мовчки та пробує якось моститись. Зрештою не витримує та просить взяти дитину на руки. Мама повільно кладе телефон до кишені, так само повільно бере доньку собі на коліна  і відсувається в бік вікна. Проте не багато, не більше як на ширину долоні. Тоді гордовито відвертається до прозорого скла та разом з донькою рахує стовпи. 

Друга з жінок виходить у центрі. Неспішно іде вулицею, вдивляючись у неприбрані клумби та перехожих. За якусь хвилину зупиняє свій погляд на чоловіку, що йде назустріч, шукаючи щось в дорогому смартфоні. Той відчуває погляд, ніяковіє та різко розвертається просто в прочинені двері якоїсь аптеки. Не знаючи, що робити, червоний та раптом знервований чоловік чимдуж  витирає ноги об якусь ганчірку, невідомо чому прострелену на брудному асфальті.  За мить він зникає за скляними дверима, а жінка береться за нову жертву.  

Вона повільно рухається вперед, потроху занурюючись у власні думки. На перехресті раптом встає, вловивши бічним зором стару дев‘ятку. Та хвацько мчить дорогою, не помічаючи жінку, пішохідну зебру та поліцейську машину впритул за собою. Дев‘ятка кулею пролітає крізь перехрестя, ніби тікаючи від поліцейських позаду, блимнувши на секунду вогником фар на знак подяки за неквапливість жінки. Поліцейські ввічливо зупиняються перед смугою переходу, пропускаючи жінку та відпускаючи в небуття шалену дев‘ятку. 

Жінка неспішно переходить дорогу й прямує у бік торговців городиною.  На ходу розгортає хустину, витягає гроші, повільно рахує купюри. Тоді просто зникає посеред іще голих дерев…

#нотатник

Facebook Comments