Реформа стипендій. Що ж робити?

Дискусія навколо жорсткої пропозиції Мінфіну суттєво скоротити, а фактично, відмінити масові студентські стипендії, показала глибоку полярність поглядів людей, що бажають справедливо вирішити дане питання. Причому, уявлення про справедливість в ентузіастів часто протилежні. Одні гарячково наполягають на загальній відміні стипендій та перерозподілі вивільнених трьох мільярдів на збільшення пенсій чи фінансування інвестпрограм. Інші ж вимагають не чіпати гроші, а просто навести лад в управлінні стипендійним фондом.

При цьому усі розуміють, що й далі підтримувати існуючий стан речей вже неможливо.

Як на мене, уся реформа стипендійних фондів мала би будуватись на трьох китах:
1. Зрозумілі критерії оцінювання успішності навчанння студентів.
2. Вичерпні підстави для соціальної підтримки нужденних.
3. Максимальна прозорість управління грошима.

Власне, про ці три стовпи я і хотів би поговорити в контексті стипендійної реформи.
При цьому я щиро вважаю, що державні стипендії мають лишатись, але тільки для тих, хто їх заслуговує чи потребує. Тобто, для меншої кількості студентів як зараз.

ПРО КРИТЕРІЇ УСПІШНОСТІ
Сьогодні на стипендію в розмірі 825 грн можуть претендувати всі студенти-бюджетники з балом успішності 4.00-4.99. Відмінники з балом 5,00 отримують на 100 грн більше та мають 925 грн. Сумарно, стипендіатів набирається до 80% від усіх бюджетників.

Та чи дійсно 80% спудеїв вчаться добре? Як на мене, абсолютно ні. Часто студентам завищують оцінки, аби показати гарну картинку про успішний виш, а ще, аби мати заповнену квоту бюджетників. Це дозволяє смоктати державу на фінансування бюджетників (читай, підтримку вишу).
Не меншою проблемою є ситуації, коли студенти банально купують за хабарі добрі оцінки та потім претендують на стипендію. Існує вже цілий бізнес, коли студент відкладає півроку по 800 грн щомісяця і просто не вчиться, а потім купує на зібране гарні оцінки на сесії, отримує нову стипендію і далі не вчиться. Особливо часто на це страждають студенти, які поєднують навчання з роботою.

Тож, банальне підвищення балу успішності, як підстава для отримання стипендії, тут не спрацює. Хоча, особисто я таки підняв би цей бал до 4,5 як мінімально достатній для отримання стипендії із надбавкою в 10% за кожні 0,10 балів плюс. Тоді, різниця у грошах поміж студентом з успішністю в 4,5 та студентом із балом 5,0 складала б достойні 50%.

То що робити з критерієм успішності? Вихід я бачу такий.
1 Кабміну та Міносвіти варто підняти мінімально допустимий бал до 4.50 та ввести надбавку в 10% за плюс кожні 0,10 бали до мінімально достатнього.
2 Університетам спільно з Міносвіти варто запровадити більш об’єктивний процес оцінювання студентів, зокрема тільки через письмові роботи, які завжди легко перевірити незалежним оцінювачам.
3 Правоохоронцям та вишам слід нарешті оголосити безкомпромісну війну корупціонерам у вишах, коли купити оцінку стає рівноцінним отримати рік в’язниці, а продати курсову чи диплом прирівнюється до двох років тюрми. Що цікаво, для цього не треба міняти закони чи створювати нові органи. Достатньо просто робити свою роботу вже наявним правоохоронцям.

У випадку, коли всі ці три норми ввести одночасно, студенти вже за півроку побачать відчутні зміни. Стипендіатів стане менше в два-три рази, а гроші в насправді здібних зростуть у півтора рази.

ПРО СОЦІАЛЬНУ ПІДТРИМКУ
Сьогодні право на отримання соціальної стипендії мають чорнобильці, діти загиблих і травмованих шахтарів, сироти, малозабезпечені та інваліди. А ще молоді батьки та інші. Часто, їм достатньо вчитись на самі лише трійки, аби мати ті самі 825 грн. І кожного року держава тільки збільшує кількість отримувачів соціальних стипендій, додаючи туди дітей постраждалих АТОшників, героїв Небесної сотні, загиблих міліціянтів і так далі.
Зараз важко сказати, скільки ж пільговиків претендує на соціальну стипендію, а тим більше, чому для різних типів нужденних пропонується однакове забезпечення.
Тому тут до справи повинне братись вже Мінсоцполітики, яке б мало запропонувати простий алгоритм розгляду різних випадків звернення по допомогу.

На практиці це мало би виглядати так:
Студент, що відчуває гостру нестачу коштів, заповнює чіткий онлайн формуляр, в якому фіксує свій соціальний статус, наявні власні доходи та доходи близьких осіб, заповнює дані про постійні витрати пов’язані із навчанням (проживання, харчування, придбання книг та одягу, інше), а також детально описує, яку допомогу й чому він хоче отримати як соціальну стипендію.
Заповнені формуляри розглядає комісія з числа представників студентського самоврядування, адміністрації вишу та органів соцзабезпечення. Вони і ухвалюють колегіальне рішення про розмір соціальної стипендії, яка може становити від половини до двох мінімальних зарплат, залежно від конкретного випадку студента. Рішення про це фіксується в тому ж електронному формулярі, який є частиною єдиного електронного реєстру отримувачів соціальних стипендій. Зрозуміло, що всі дані цього реєстру мають бути доступними для компетентних служб та в усіченому вигляді – для широкої громадськості.

В грошах це точно не буде коштувати дорожче за сьогоднішні витрати на соціальні стипендії. А от порядку точно буде помітно більше. Звичайно ж, основні витрати підуть на розробку та адміністрування електронного реєстру соцстипендіатів. Але цю нескладну ІТ-задачу точно виконає без особливих зусиль будь-який з українських вишів, що готує ІТ-шників на експорт. І за помітно невеликі гроші.

Для запуску реформи потрібне рішення кабміну про розміри соцстипендій та координація дій між вишами, міносвіти та мінсоцполітики щодо запуску та адміністрування реєстру.

ПРОЗОРІСТЬ УПРАВЛІННЯ КОШТАМИ
Я переконаний, що громадяни мають повне право знати, хто, скільки і чому отримує їхніх грошей зі сплачених ними податків. Тому я є прихильником того, аби дані про всіх стипендіатів, включно з підставами для отримання стипендії та історією попередніх виплат,були загально доступні. Ідеально, якщо на єдиному веб-сайті. Або, бодай, на сайтах самих вишів.
Та навіть, якщо зараз технічно заскладно запустити онлайн облік стипендіатів, прозорість можливо посилити через публічність засідань стипендійних комісій. Думаю, що товариши по навчанню лобуряк-стипендіатів залюбки б запитали, якого ж це милого прогульники мають найвищі стипендії і відколи.

Це рішення також не вимагає законодавчих змін. Достатньо належним чином запустити вже існуючі законодавчі гарантії доступу громадян до публічної інформації.
Розробка ж софту так само по силах кожному спеціалізованому ІТ вишу країни.

Як результат цих нескладних пропозицій у перспективі одного року ми отримаємо економію стипендійних витрат мінімум у третину та одночасно посилемо прозорість процесу із зростанням фінансів чи не на половину для дійсно обдарованих чи нужденних.

Я свідомо не торкаюсь тут питання відміни чи перегляду гарантованих державою стипендій для пільговиків. По-перше, це вимагає оновлення значної частини законів, що точно нереалістично в найближчі два роки. По-друге, частка витрат на пільговиків у загальному стипендійному котлі не така вже й велика.

По-суті, зараз для першого реформування стипендійних виплат ми впираємося у дві перешкоди.

Друга, це якісний та захищеий софт для адміністрування реєстру стипендіатів. Вирішується задача легко, навіть за кошти міжнародних донорів, зацікавлених в українських реформах.

А от першим бар’єром є політична воля. Не лишити усе як є і не вирішити проблему рубанням з плеча. А воля навести порядок у бізнес-процесі.

Із цим традиційно складніше.

Facebook Comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *