ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ

Я був переконаний, що втратив його назавжди. Ще мить тому він блимав яскравим очком, мружився під моїм поглядом, тендітно подригував від дотику рук.

 

Та раптом усе пішло зовсім не так. Очко стало скляним, мружень уже не було, а дрижаки миттю перетворились на конвульсії маленького тіла.

 

Усе через того китайця, випадково долученого до справи. Один його дотик, одна команда і друг впав у кому.

 

Була ніч. Я не знав, що робити, і не міг запитати поради. З кожною новою хвилиною шансів повернути друга ставало все менше.

 

Китаєць лежав собі поруч і робив вигляд, що він ні до чого. Скляне очко друга тьмяно світилось у мороку ночі. Від безсилля я безвучно плакав.

 

Аж раптом я помітив того. Чистого американця з акцентом. Миттю його скопив, зразу потягнув до друга. Вхід, контакт і мій друже ожив. Замість скляного вічка -добре знайомий контур, замість конвульсій – розмірені дрижакі маленького тіла.
Вже за якусь хвилину друг почав реагувати.

 

Це була перемога. Чиста перемога над неадекватом китайцем. Їі, як в завжди, забезпечив американець. Оригінальний товариш друга-айфона.

 

Телефон відновився повністю. На екрані висвітилося нагадування – 9 травня, День Перемоги.

Facebook Comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *