Чужа молитва

Я плакав. І коли діти читали молитву, і коли фріц вдивлявся у ляльку в руках Сари, і коли євреї кричали, що вони теж татари, щоб тільки лишитись із своєю новою мамою. 18 травня ніби вже і далекого 44-го року кримських татар масово вивезли з дому за те, що вони таки змогли вижити під дулами автоматів нацистів. Ті поневірялись світом довгі півстоліття і нарешті повернулись до Криму. Та згодом знайшлися нові нашисти, які знов невзлюбили татар за співпрацю із … вже українцями. Цієї, нової історії, у фільмі нема. Та вона так і проситься на язик кожного, хто живе у ці дні.
Стрічка “Чужа молитва”, можливо, трохи наївна. І певно, не найбільш видовищна з тих, що ідуть у кінотеатрах. І після неї хочеться помововчати хоч трохи, і згадати, і зрозуміти. Та, зрештою, вона зроблена саме такою, аби в річницю депортації кримських татар з власного дому чесно сказати, Крим – це Україна. Крим – він татарський.
До речі, це чи не перший фільм на моїй пам’яті, коли люди ще сиділи у залі під час титрів та уважно читали, хто же створив це кіно. Рекомендую!

Як завжди, тільки кращі із кращих фільмів за хештегом #розумнекіно та за посиланням http://khmara.solutions/film-reviews/

Facebook Comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *