Народна дипломатія

Привьет, как дьела? Цю нехитру фразу ламаною російською чую за подорож світом чи не щодня. В Танзанії, в Еміратах, тепер от у Індії. Одним словом, не самих близьких до батьківщини країнах. Кожного разу терпляче пояснюю, що я з України і далі продовжую ламаною, але англійською. Люди переважно підтримують і самі говорять у відповідь, ах да,…

Continue Reading

Ідеальні незнайомці

Кожній людині є що приховувати, одні це роблять, аби колеги не запідозрили їх у чомусь, а інші не бажають бути відвертими навіть з близькими. Адже побоюються, що коли деякі таємниці будуть витягнуті на світло, їх не просто перестануть сприймати як раніше, а й більше не будуть любити. Рокко не був винятком, хоч він і любив…

Continue Reading

Зберегти Людину

Привіт. Ми такі ж співгромадяни, які пам’ятають як виборювали власне право жити в нормальній державі. Ми бачили очі смерті і не злякались. За три роки окупації ми побачили мужність воїнів, яким ще зведуть монументи, та самовідданість мирних громадян, яким ще присвятять фільми та пісні. Так народилася нова Людина. Проте, ми не побачили народження нової держави,…

Continue Reading

Странная связь

Сначала просто слали смски. Короткий текст, пару смайлов, иногда какую то розочку из символов. Потом перешли в файсбук. Не потому что дешевле, нет. Просто удобней, быстрее, прочитать можно когда удобно. Так и писали. А потом он начал писать и сразу удалять сообщения. Чтобы другие не видели. И читать от нее и сразу же удалять. По…

Continue Reading

Безсонні ночі

Тої ночі Він вперше пішов до повії. Їхав нічним автобусом, далі блукав нічим містом. Вздовж потомлених ліхтарів, попід похмурими будинками, прямісенько до споруди з зубатим фасадом. Там розшукав дзвінок з грайливо наліпленим сердечком і задзвонив. За мить відчинили, і Він увійшов до напівтемної вітальні. По її стінах вже вишикувались звабливо дівчата. Високі й низеньки, біляві…

Continue Reading

Геній

З творчими людьми завжди непросто налагоджувати контакт: вони бувають різкими, надмірно емоційними, закритими і незрозумілими публіці. Але у Макса Перкінса така професія: він як літературний редактор повинен зрозуміти, хто сидить напроти і зробити його рукопис, якщо він того вартий, доступним широкому загалу. Після закінчення навчання Макс спочатку працював репортером для The New York Times, а…

Continue Reading

Я – Малала

Той випадок, коли добре кіно радить … маленька донька. Приходиш якось з роботи, а вона не відходить від тебе і все розказує, розказує. Про пакистанську дівчинку, яка хотіла вчитись і тому таємно ходила до школи. Про Талібан, який захопив серця пакистанців, а згодом і їх країну. І якому зовсім були не потрібні розумні і незалежні…

Continue Reading

Шанс стати Францією

Ми ще далеко не Франція. Хоч наших скоробагатьків там і багато. Вони теж їздять на Порше, вдягаються у Лафайєт, носять Луї Ветон, мають апартаменти у Ніці. Як і багато багатих французів. Та ми так далеко не Франція. В нас потяги їдутьп о сорок на годину, в туалетах можна хіба що мочити москалів, а лікувати безпечно…

Continue Reading

Narcos

Після того як президент Колумбії дізнався, що арештанту Пабло Ескабару цілком офіційно возили в тюрму повій, наркотики і алкоголь, він зовсім не засмутився. Більше того, президент цілком офіційно заявив, що в ситуації, коли Ескабар до посадки контролював цілу країну, а зараз лише одну в’язницю, президент не бачить потреби змінювати розклад. А все тому, що мова…

Continue Reading

Поза лотоса

На лавочке у купели лежит себе бомж. Обычный, худой, патлатый. Греется в еще теплом осеннем солнце. Сам в непонятных трусах, под головой сумка с вещами. Вокруг копошатся люди. Набирают воду, окунаются, принимают воздушные ванны. Как всегда в хлопотах проплывает баба Люда. Она тут следит за порядком, старшая по святому месту. – Рооомчик. Помоги пожалуйста, Ромчик….

Continue Reading