Епітафія

Я очікував більшого, як ще очікував. А просив значно меншого, ніж не просив. Та воно закінчилося не розпочавшися. Розчинилось потроху в буденності див. Не хотів та воно усе якось хотілося. Не брехав, бо вже, з рештою, нащо брехать? Тільки знав, що усе воно точно закінчиться. І цього вже потроху спокійно чекав. І воно виглядає все…

Continue Reading

Ідеальні незнайомці

Кожній людині є що приховувати, одні це роблять, аби колеги не запідозрили їх у чомусь, а інші не бажають бути відвертими навіть з близькими. Адже побоюються, що коли деякі таємниці будуть витягнуті на світло, їх не просто перестануть сприймати як раніше, а й більше не будуть любити. Рокко не був винятком, хоч він і любив…

Continue Reading

Зберегти Людину

Привіт. Ми такі ж співгромадяни, які пам’ятають як виборювали власне право жити в нормальній державі. Ми бачили очі смерті і не злякались. За три роки окупації ми побачили мужність воїнів, яким ще зведуть монументи, та самовідданість мирних громадян, яким ще присвятять фільми та пісні. Так народилася нова Людина. Проте, ми не побачили народження нової держави,…

Continue Reading

Вімблдон

Тенісист Пітер Колт колись демонстрував непогані результати в грі і навіть займав лідируючі позиції серед світових спортсменів. Ще б пак, він був одинадцятим серед кращих тенісистів світу. Однак удача відвернулася від нього, і хлопець уже давно не вигравав великих турнірів, що безсумнівно пригнічує і засмучує амбітного тенісиста. Сьогодні він трохи не сто двадцятий. Звиклий до…

Continue Reading

Странная связь

Сначала просто слали смски. Короткий текст, пару смайлов, иногда какую то розочку из символов. Потом перешли в файсбук. Не потому что дешевле, нет. Просто удобней, быстрее, прочитать можно когда удобно. Так и писали. А потом он начал писать и сразу удалять сообщения. Чтобы другие не видели. И читать от нее и сразу же удалять. По…

Continue Reading

Хердраер

Два худеньких парня с одинаковым рюкзаками и обложками паспортов внимательно слушают девушку на ресепшн маленького отеля в центре Вильнюса. – So guys, let me explain some useful things in your room. First of all you… – Простите. Простите пожалуйста. А можете говорить по-русски? Я читал на сайте, что в вашей гостинице говорят на русском, –…

Continue Reading

Где моя бабушка?

По грязным от растаявшего снега ступенькам в маршрутку быстро вбежала девочка. Не видя никого конкретно, она перебегала от пассажира к пассажиру, тыкалась в них меховой шапкой, водила по заплаканному лицу мокрыми варежками и громко кричала: – Бабушка! Где моя бабушка? Пассажиры ошарашено смотрели не пятилетнего ребенка, некоторые беспомощно разводили руками. Пока кто то один не…

Continue Reading

Безсонні ночі

Тої ночі Він вперше пішов до повії. Їхав нічним автобусом, далі блукав нічим містом. Вздовж потомлених ліхтарів, попід похмурими будинками, прямісенько до споруди з зубатим фасадом. Там розшукав дзвінок з грайливо наліпленим сердечком і задзвонив. За мить відчинили, і Він увійшов до напівтемної вітальні. По її стінах вже вишикувались звабливо дівчата. Високі й низеньки, біляві…

Continue Reading

Когда тебе рады

– Поспеши родной, поспеши, – женщина за пятдесят в форменной юбке и смешном обруче в розочках поверх волос в гульке участливо тянет руку каждому, кто бежит к дальнему вагону запоздалого полуночного поезда. Люди пыхтят, тянут баулы, отпускают провожатых, толкаются в коридоре. Каждый хочет как можно быстрее юркнуть в свое купе и завалиться спать до самого…

Continue Reading

Геній

З творчими людьми завжди непросто налагоджувати контакт: вони бувають різкими, надмірно емоційними, закритими і незрозумілими публіці. Але у Макса Перкінса така професія: він як літературний редактор повинен зрозуміти, хто сидить напроти і зробити його рукопис, якщо він того вартий, доступним широкому загалу. Після закінчення навчання Макс спочатку працював репортером для The New York Times, а…

Continue Reading