То був судимий чи ні? І чому

Сьогодні, 6 квітня, вчергове переконався, що люди в Україні наївні і вкрай довірливі, І коли  якесь жовте медіа смачно розмазує лайно на своїх сторінках, але з посиланням на якогось з авторитетів, соціум сліпо у те лайно вірить.

От і мені тут вчергове закинули, що мовляв як може Олексій Хмара боротися з корупцією, контролювати антикорупційні організації чи давати по вухах самим корупціонерам, коли ж він злочинець-рецидивіст. А злочин його зводиться до того, що маючи давню судимість за крадіжку, він не зазначив цей  факт у власній біографії.

Тож, по порядку.

У моєму випадку в 1998 році я був засуджений умовно за вчинення квартирної крадіжки. Проступок був першим, шкода не така вже й значна, я неповнолітній – отримав умовний термін. Це означає, що у місцях позбавлення волі я не перебував, а відбував покарання в форматі регулярних походів до міліціантів на відмітку. Умовне покарання тривало по 2001 рік, після чого судом було прийняте рішення про його успішне відбуття. А в 2004 році судимість була погашена у передбаченому законом порядку.

Буквально, це означає, що з того моменту я вважаюся офіційно несудимим і абсолютно не зобов’язаний згадувати про факт проступку молодості в будь-яких документах чи розмовах.

Того я і не вказував, власне.

Проте у травні 2015 року Уряд України та його прем’єр Арсеній Яценюк фактично оголосили війну очолюваній мною організації Transparency International Україна  (ТІ Україна) та мені особисто. А все через нашу незгоду допустити ручний конкурс на керівників Нацагенства з питань запобігання корупції (НАЗК), яке за законом мало би моніторити декларації та стиль життя членів уряду та всіх чиновників України. Тож ціла купа яцеботів та ВІП-заспівувачів прем’єра в режимі нонстоп почали виливати суспільству відра помиїв на мою досить скромну персону.

З цього приводу правлінню ТІ Україна навіть довелося робити публічну заяву та чітко проговорювати на загал, що факти біографії Олексія Хмари їм добре відомі, що це не вплинуло на їх рішення призначити мене керівником українського відділення глобальної антикорупційної мережі., і що організація і далі буде валити будь-які спроби Яценюка запхати своїх людей в надважливий антикорупційний орган. За підсумками тої чотиримісячної війни Яценюк таки виконав усі вимоги ТІ Україна та оголосив повторне формування НАЗК, уже під контролем громадськості та міжнародних спостерігачів.

Та потім відкрився другий фронт – Національне Антикорупційне Бюро, воно ж НАБУ. Вся країна з захопленням спостерігала, як запускається цей антикорупційний орган, покликаний карати за корупцію топ-посадовців країни. Аби робота НАБУ була максимально прозора і чесна, аби працювали у ньому тільки найкращі і доброчесні фахівці, відібрані на відкритому конкурсі, в законі про Бюро передбачили Раду громадського контролю, представники якої повинні були увійти до конкурсних комісій НАБУ. Власне як і до дисциплінарної комісії теж. Зрозуміло, що кого-небудь в таку Раду допускати було не можна. І тому були організовані онлайн-вибори членів Ради громадського контролю, одним з переможців яких я і став. Разом з іншими 14 відомими громадськими активістами та журналістами-розслідувачами.

Цілком ясно, що це сподобалося далеко не всім. Тож друга хвиля кампанії з поливання мене брудом розпочалася чи не зразу після тих онлайн-виборів. Вона триває і до тепер. Щоправда, з аргументами в «правдорубів» традиційно тугенько. По сотому колу розганяється та сама історія про мою молодість, хіба що з періодичним витрушуванням нафталіну якоюсь з новеньких байок.

А власне тепер в нас триває третій фронт боротьби. Наші давні партнери і чудові колеги з Центру Протидії Корупції фактично оголосили війну клану ПороШокіних у Генеральній прокуратурі. Як результат, ті зовсім не забарились з «отвєткой» і почали поливати брудом і весь Цент, і його керівника Віталія Шабуніна. Чого тільки варте одне з останніх відео про Віталіка – кримінального барона, якій за вкрадені у пендосів гроші на боротьбу з корупцією побудував низку притонів та підпільних контор. Звісно, це все неправда, та хто ж в нас замислюється над фактами. До речі. Відео перевели в статус приватного. Тобто побачити його можна зі згоди власника, або за гроші J

А до чого тут я? Бо ТІ Україна публічно виступила на захист Центру Протидії Корупції та Віталія Шабуніна і тим самим вписалась у війну на третьому антикорупційному фронті.

Тож найближчим часом очікую тільки нових сенсацій. Про себе, про рідних, про соратників у боротьбі. Думаю, сумно не буде точно. Шкода лишень, що клепки в тих невідомих затійників вистачає лишень на боротьбу з нами, а не на виведення на чисту воду Бойків-Клюєвих-Януковичів- Кононенків.

Цього мені шкода найбільше!

Facebook Comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *