НОВА, КАРКОЛОМНА ПРИГОДА

Брудні, криваво-червоні потоки беззупинно стікають по моїх ногах вже хвилин десять. Вода поволі змиває бруд і втому, накопичені за чотири дні та три ночі в безмежній африканській саванні.
Прогулянка джипом в пошуках слонів і жирафів виглядає крутою тільки у перші хвилин п’ятнадцять. Потім починає боліти дупа, далі спина, за ними і шлунок. В наступні дні подорожі цей біль тільки посилюється.

Мінімум десять годин на ходу кожного дня подорожі, мінімум зручностей, а ля душ тільки з холодною водою, а туалети цілком без неї, здатні приморити не тільки дітей. Ночі у спалинику під африканськими зорями та вогниками очей левів і заблудших гієн добре карбуються в пам’яті. А присмак добряче присмаленої курки, запеченої га вогні, ще довго лишається в роті.
Цілком природньо, що тіло ломить від втоми, очі поволі злипаються, а шлунок так і благає виплеснути все, що там залишилось, і подалі від себе.

Та я почуваюся цілком щасливим. Внутрішній спокій повільно вливається в мене, витісняючи втому та роздратування з дороги. Велика радість народжується спочатку десь поміж легень, а потім наповнює серце, голову, зрештою все моє тіло.
Я точно знаю, що саме та як робитиму у найближчі п’ять років для змін. Зміни країни, уявлень людей та себе самого. Змін, що поможуть нам всім не просити, а пропонувати, довіряти іншим та пишатись собою.

Я вже мав таке відчуття. Далекого 2011 року в готелі у центрі столиці Штатів, після зустрічі з їх урядовцями-міжнародниками. Тоді нашій нечисельній делегації з України, розповіли про маловідому, а скоріше гіківську ініціативу Партнерство Відкритий Уряд (Open Government Partnership – OGP). Ідея була доволі проста і амбітна, – зробити уряди різних країн ближчими та зрозумілішими для своїх громадян. Виявилось, що Україна приєдналось до ініціативи ще при її зародженні, про що навіть зберіглось протокольне фото з Януковичем та Обамою. В принципі, це і все, що було тоді в України з моменту запуску OGP.

Я почув про ідею, загорівся нею і вирішив втілити OGP. Без підтримки, особливих зв’язків та чіткого плану, що та як саме робити. Потім це все якось з’явилось. І три тематичні плани країни, ухвалені трьома різними урядами, кожен амбітніший за попередній, і купа крутих партнерів для втілення задуманого, і розуміння, як саме це зробити. Все це прийшло.

Зрештою, через п’ять років від тої задумки в готелі, вже після мого відходу з Transparency International, держава Україна отримувала нагороду на головній сцені саміту OGP за найінноваційніше рішення з прозорості Уряду. Нагороду за втілений продукт під назвою Система закупівель ProZorro вручали у грудні 2016 під оплески понад тисячі представників більше як 100 країн світу. Промову з нагоди отримання виголошував мій добрий колега з українського офісу Transparency International. Того самого офісу, який і пілотував під моїм началом ініціативу до передачі ProZorro державі. Зрештою, про все це вже добре відомо як в самій Україні, так і далеко поза її межами…

Водичка вже чисто стікає на дно невибагливої душової кабінки десь у бюджетному готелі Танзанії. Від африканського пороху у волоссі не лишилось і сліду. Власне, як і від втоми. А я точно знаю, що саме чекає мене й Україну в найближчі п’ять років зусиль.

Пригода розпочалася. Нова, карколомна пригода.

Facebook Comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *