Нова радість стала

«Нова рааадість стаала, яка нееее бувааала», –  старанно виводили діти слова добре відомої колядки у розбитий динамік гучномовця на зупинці громадського транспорту. Люди їх практично не чули, заскочені першим великим снігом у вже новому році. А сніг все падав і падав, наліпаючи великими клаптями на шапках і шубах, куртках і пальтах трохи знервованих городян. Ті напружено вдивлялись у далечінь, силуючись розгледіти поміж хмарами снігу тролейбус, що все не їхав у цій завірюсі.

Трохи на віддалі від усіх стояв чоловік. На вигляд такий як і решта: не високий та не особливо низький, в куртці та у зимовій шапці. На руках мав нейлонові рукавички, в руках файл із якимось паперами. Чоловік дивився на світ риб’ячими неживими очима, зовсім не помічаючи, що на його одяг, документи й обличчя без зупину падає сніг. По щоках текли дві великі краплі, залишаючи виразний вологий слід на неголеному обличчі. Було зовсім не ясно, чи то танув січневий сніг, а чи чоловік плаче.

«Ой Ти, Цаааарю, Царю, Небеснииий Владарю.

Даруй ліііта щасливії цього дому господаааарю,» – продовжували свій спів діти.

Та раптом чоловік стрепенувся й почав щосили витирати собі обличчя, груди, руки та зрештою, обтрушувати всього себе від набридливого мокрого снігу. В якісь момент він помітив, що сніг вже нападав на файл та в його середину, потрошку вимочуючи весь паперовий вміст. Чоловік скинув рукавички та все намагався акуратно прибрати вологі сніжинки з білого паперового поля, по якому рясно були розкидані чорні словесні плями. Зрештою, він облишив своє заняття, бо від того ставало тільки на гірше. Сніжинки розтікалися по паперу сірою вологою плямою, поступово стираючи у заголовку «Позовна заява про розірвання» закінчення «шлюбу».

А тут вже й підкотив своє велике черево білий тролейбус. З нього з великою неохотою вискакували на сніг похмурі, а частіше злі, пасажири. На їхнє місце тут же вкочувались новоприбулі з числа очікуючих на зупинці. Чоловік в останню мить і собі поліз у гаряче нутро машини, трохи не отримавши по спині великими металевими дверима. У цей час над зупинкою пролунало дитяче:

«Цього дому господаааарю, цього дому господиииині.

Даруй лііта щасливії усій їїїїхній родині»

Facebook Comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *