Вусань на колінах

– Так, хватить бухать. Чуєш? Федьку, чуєш, хватить бухать, – жінка невизначеного віку за тридцять погрозливо та водночас лагідно позирала звисока на невеличкого чоловічка в кепці та при чорнявих вусах. Тими густими вусами той періодично тикався у розкішний бюст супутниці, підстрибуючи та погойдуючись разом з тролейбусом в русі.

– Та я шо, я же канєшна за, – чоловічок почувався дуже незручно під прямим наїздом супутниці. Тому намагався хоч якось залагодити потенційний конфлікт. – Давай но, я краще сумку твою потримаю.

Жінка повільним і витонченим рухом королівсткої пуми простягла Федьку дешеву шкіряну сумку, з якої на світ дивились дрібка зелених яблук, футляр від сонячних окулярів, вологі серветки та щось із її косметики. Чоловічок швидко витяг з внутрішньої кишені власної куртки півторалітрову пляшку вже розпочатого пива та закинув її у сумку.

Вони їхали мовчки наступні кілька хвилин. Тролейбус підстрибував на старій бруківці, за ним мимоволі стрибав і Федько. Щоразу тицяючись вусами у груди супутниці, надійно прикриті спортивною кофтою на блискавці.

Я встав і почав пробиратися до найближчих дверей тролейбуса, очікуючи на потрібну зупинку. На звільнене місце тієї ж миті всілася та сама жінка, ліниво розкинувшись на облізлому дермантині, немов цариця на троні.

– Федьку-у-у, ти там сумку мою не пропив? А ну йди но сюди, любчику. Сідай мамі на ручки. 

Федько слухняно всівся на великі жіночі коліна, вовтузячись ще якийсь час в пошуках зручної пози. Зрештою таки вмостився та поставив собі на ноги ту саму жіночу сумку. Так вони й їхали далі. 

Із сумки на світ позирала запотіла пивна пляшка. За нею ледь вгадувались чорняві як смоль вуса Федька. А над кепкою чоловічка гордо височіла голова жінки, що впевнено і гордовито оглядала черево тролейбусу, переповненого людьми. 

Кожен з пасажирів думав щось про своє, не звертаючи зовсім уваги на когось чи щось навколо…

Facebook Comments