Життя, як воно є

Стрічка “Життя, як воно є” побудована на розрізнених сюжетах, в основі яких лежать пісні Боба Ділана. Коли про це знаєш, дивитись кіно стає якось нудно. Особливо, перші 15 хвилин фільму. В голові постійно б’є молоточком, що якось невдало придбав квиток на геть не найкращий фільм для побачення у кіно.

А потім усе змінюється.

Бо вже не сприймаєш стрічку як нескінченну історію стосунків крізь роки декількох пар з різних частин світу. Хоч і бачиш на екрані уривки з життя дев’яти людей.

Це правда, що сюжетна лінія часто обривається на півслові і за нею починається друга. Також не заперечиш, що фільм побудований на сентиментальних сторінках життя персонажів. Ну і нема вже де критись, що стрічка добренько приправлена живими, а іноді грубими й провокаційними висловлюваннями героїв та обговоренням малоприємних сторін їх особистого життя.

То в чому ж цінність цієї стрічки?

У глядачі. Бо дві години у кінозалі ти дивишся не на екран, а у величезне дзеркало. І бачиш у ньому свої перемоги, невдачі і особливі моменти життя. Навіть, якщо у тих трохи інше обличчя, американський акцент чи надмірність іспанського сонця.

Фільм однозначно важко назвати масовим. Стрічка точно сподобається не багатьом.

Але якщо Ви готові заглянути у власну душу, побачити в ній себе та не злякатись, тоді ця стрічка точно для вас.

 

Рекомендовано всім кінорозумникам.

Як завжди, тільки найкращі фільми за хештегом #розумнекіно

Facebook Comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *