Життя крізь рожеві окуляри

Осіннього дня 1934 року на паризькому бульварі Шапнель, де чекали клієнтів повії, до замурзаної 19-річної дівчини підійшов якийсь дядько. Хвильку поговоривши, вони попрямували до дешевого готелю.
— Як тебе звати? — запитав він у номері, повільно знімаючи штани.
— Едіт.
При світлі дівчина мала геть жалюгідний вигляд: подерта сукня, подряпані руки й ноги.
— Слухай, навіщо ти цим займаєшся?
— Мені треба поховати доньку. Бракує 10 франків.
Клієнт вилаявся, дав їй грошей і виштовхав за двері.
Немовля померло від менінгіту. Його батько зник після народження дитини. Едіт її поховала, поплакала, а невдовзі вже веселилася й пила вино у компанії приятелів.
На життя Едіт заробляє, співаючи на вулицях Парижа. Там її голос почув власник одного з кабаре Луї Лепле. Він придумав їй псевдонім Маленька Піаф (“горобчик” французькою) за її 147 см зросту і влаштував перший виступ. На свій дебют Едіт Піаф вийшла у чорній в”язаній сукні з одним рукавом. Другий вона не встигла дов”язати. Голу руку прикривав білий шарф.
Вже за кілька років Едіт Піаф платять шалені гонорари — 1 млн 250 тис. франків за вечір. Вона облаштовує власний будинок у центрі Парижа, але живе у крихітній кімнатці для прислуги. Каже, що там почувається комфортніше, ніж у величезних залах із високою стелею. Коли тиражі її платівок у Франції перевалили за мільйон, американські імпресаріо пропонують Едіт Піаф влаштувати турне містами США.
Там наприкінці 1946-го Едіт зустрічає найбільше кохання свого життя — Марселя Сердана, майбутнього чемпіона світу з боксу. 30-річний Марсель був одружений, мав трьох синів. Родину покинути не міг, але й з Едіт не хотів розлучатися. Піаф ревнувала Сердана, а боксер її у всьому слухався. Носив пістряві спортивні костюми, які вона йому дарувала, та зв”язані нею светри.
Марсель раптово помер в авіакатастрофі. Едіт важко переживає смерть і розбивається на авто: було зламано кілька ребер, знівечено губу та лице. Вона переносить складну операцію. Аби полегшити страждання від болю, лікарі колють їй морфій. Едіт звикає до наркотику і стає наркоманкою.

За наступні кілька років Піаф пережила сім операцій, схудла до 33 кг, майже облисіла. Її, 47-річну, мучить артрит, ноги висохли, коліна розпухли. Саме такою побачив її й покохав співак і колишній перукар 27-річний Теофаніс Ламбукас. Він приходить до неї в лікарню, приносить квіти й робить маленькі подарунки. Згодом пропонує побратися.
Незабаром Піаф знову кладуть до лікарні з діагнозом “набряк легенів”. Насправді ж у неї рак печінки. Про це знають лише лікарі та чоловік. Хвороба обтяжувалася двотижневим нападом безумства, вона не впізнавала Тео. З лікарні чоловік віз Едіт в інвалідному візку. Вони оселилися в заміському будинку. Співачка здогадувалася про близьку смерть і говорила, що їй не страшно помирати.
Едіт Піаф не стало 10 жовтня 1963-го у віці 47 років. Перед смертю вона взяла з Тео клятву не літати літаком: трагедія, що сталася з Марселем Серданом, не давала їй спокою. Тео дотримав обіцянки. Через сім років він загинув в автомобільній катастрофі. Поховали його поряд із дружиною.
Не отримавши музичної освіти, Піаф самостійно освоювала класичні твори. У її гримерці стояв маленький рояль, на якому вона щоденно займалася зі самовчителем. Співачка мала чудову музичну пам”ять і могла повторити мелодію, навіть не знаючи нот.
Власне такою ви і побачите Едіт Піаф, переглянувши кінострічку “Життя крізь рожеві окуляри” (fr – La Vie en Rose). Стрічку, рекомендовану всім кінорозумникам.
Як завжди, тільки кращі із кращих фільмів за хештегом ‪#‎розумнекіно

http://www.imdb.com/title/tt0450188/?ref_=fn_al_tt_1

Facebook Comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *