Арифметика мандрів

63 тисячі подоланих кілометрів та 40 днів подорожі варті того, аби згадати про них окремо. Мандрівка, задумана ще півроку тому, яка передбачала відвідування 10 країн на 3 континентах, нарешті добігла кінця. А значить, час підбити підсумки та поділитись лайфхаками для всіх зацікавлених мандрівників.  Власне, про це і не тільки в цій підсумковій нотатці з подорожі.

Хто ми?

Родина у майже повному складі (старший син на час мандрівки лишився в Україні, де складав першу сесію в універі). Мандрували: Олексій Хмара (тато), Алла Волошина (мама), Марічка (донька, 9 років) та Максим (син, 4 роки). Досвід мандрування в батьків – 40+ країн, у дітей – 20+ країн.  Знання мов: українська, російська – вільно; англійська – вище середнього в старших та майже вільно в Макса, французька – нижче середнього в Марічки, в решти – ніяк; польська, чеська – читаєм без словника.  Профілактичні щеплення – відсутні. Готовність до пригод – 100%.

Де ми були?

Подорож тривала на трьох континентах та передбачала відвідування:

  • Африка (Танзанія плюс острів Занзібар, Ефіопія);
  • Азія (Індія, Малайзія, Сінгапур, Тайланд);
  • Європа (Франція, Нідерланди, Італія, Чехія)

Коротенькі відеоогляди з побачених країв доступні тут же.

АФРИКА

ІНДІЯ

АЗІЯ

З Європи відео не робив, бо там всі бувають часто, тож, як воно виглядає, знаєте й самі.

Яка це частина наших мандрів?

Загалом ми вже побували у понад 50 країнах світу, більше про що (включно з відвіданими містами) можна побачити на цій симпатичній мапі.

Проте, це була найдовша та найскладніша наша сімейна подорож.

Що це вартує?

В цифрах. 63 тисячі подоланих кілометрів на 3 континентах та у 10 кранах (для довідки, довжина всього екватору Землі трохи більша за 40 тисяч км). Аби все це встигнути, ми мали 18 перельотів, 4 потяги, 33 поїздки таксі або їх аналогами, 7 запливів на човнах, 2 кількаденні вилазки на джипах та безліч переміщень на тук-туках (моторикшах). А ще ми змінили 17 помешкань (вже десь на середині шляху домом називали будь-яку хату, же ночували бодай ніч) та три ночі спали в наметі посеред савани і прямо під боком у левів та леопардів. Пішки ми находили 320 кілометрів у темпі 4-річного мандрівника.

В грошах. Ми ніколи не платили більше 40 євро за день харчування на всіх (окрім Франції та Італії, де вкладались у 70 євро на день). Не платили більше 40 доларів за добу проживання на всіх (окрім Сінгапура й Мумбая, де через перенаселеність знайти щось дешевше 80 доларів/доба вкрай важко). Квиточки в нас були куплені за півроку наперед, тому, приміром, переліт за маршрутом Італія – Ефіопія – Танзанія – Індія – Тайланд – Італія (із зупинками в кожній точці від дня до двох тижнів) коштував нам по 300 євро на людину. На сувеніри, екскурсії, смаколики та решту такого потратили біля 1500 доларів за всю мандрівку. Це було співрозмірно вартості всього житла чи харчування на маршруті.

В нервах. Так, у мандрівках нервуєш. Сваритись доводиться часто. Чи то з нерадивими перевізниками, готельєрами, офіціантами, а чи і з членами мандрівної команди. Втома, помножена на тривалий стрес, даються взнаки. Через якійсь час починаєш сваритись із самим собою. В сенсі, займатись самокопанням та шукати власні недосконалості. Успішно, до речі, шукати. Але, зрештою, все чудесно врівноважується і ти миттю знаходиш внутрішній спокій та відповіді на багато-багато важливих питань.

В здоров’ї. Яка ж подорож у інші світи та без розладу шлунку? Це не питання гігієни чи користування простроченими продуктами. Це просто знайомство із іншим світом, до води чи смаків якого можуть бути не готові ваші шкіра чи шлунок. Приміром, Максим вже по поверненню в Чехію на автоматі пробував кожну страву на смак, перевіряючи чи та не гостра. Бо в Азії перець додають і в йогурт, і в шоколад, і в хліб. І не завжди це звично для українського шлунку. На початках подорожі ми мали кілограмову аптечку, яка наприкінці стала легшою втричі. Тож так, ліки у подорожі потрібні, бо хоча би пару днів на два тижні мандрівки будете почуватися хворо.

В втратах. Мінус вкрадений айпед (в Африці), забута кришечка для фотоапарату (в Індії), зарядка для айфона (в Азії). А ще подрані сандалі обох дітей,  порвані джинси та вбиті пара футболок є звичним атрибутом тривалих мандрів. Як і майже забута каблучка, майже вкрадений гаманець з усіма картками та залишками грошей, а також посіяний тричі та успішно знайдений телефон. Ставитись до цього можна по-різному, та у досвідчених мандрівників такі неприємності розвивають здоровий пофігізм та загально-філософське сприйняття світу. А ще вчить успішно обходитись мінімумом з наявних речей.

Що це дає?

Ну, про це найкраще сказала дружина Алла у своєму тревел-блозі про 7 речей, яким діти й дорослі вчаться у мандрівках. Я можу лишень повторити її слова:

  1. Вміння чути і розуміти іноземні мови. Глобалізований світ просто вимагає знання декількох мов. У їхньому обов’язковому переліку завжди є англійська. Саме цією мовою виходять новинки майже в усіх галузях науки і цікавинки у белетристиці. До мультилінгвізму в мандрівці підштовхує все навколо: і бажання розуміти мультик, і необхідність швидко зорієнтуватися в аеропорту, і цікавість, про що ж то люди говорять. Англійська, французька, іспанська, італійська, польська просто звучать навколо тебе. Реально, важко стриматися, щоби не почати використовувати невідому до цих пір лексику. Через декілька днів подорожі чотирирічний Макс майже повністю переключився на англійську. Чесно, ми інколи докладали неабияких зусиль, щоб його зрозуміти. Діти у подорожах швидко вчаться і набувають навичок, які допомагають вижити і бути щасливими
  2. Small talk, або невеличка розмова із незнайомими людьми. Важко переоцінити, наскільки важливим у нашому житті є вміння підтримувати коротку розмову та домовлятися. Так от, подорожі просто штовхають людей бути проактивними в комунікаціях. Марічка обрала собі “ділові смолтокі”, а Макс – просто теревені. Відбувається це все приблизно так. Нью-Делі, 8 лютого. Ми з дітьми живемо в окремих номерах. Зранечку вони починають перебіжки-ранішні привітання. Марічка залишає номер відкритим і ключ у номері. Вертається, а готельна кімната (та-дам!) закрита. Пішла на рецепцію смолтокати. І номер відкрили, і вибачилися. Виявилося, що поки діти були у нас “в гостях”, номер прибрали, а ключ взяли із собою: людей же ж там виявлено не було. Марічка зазвичай допомагає нам із вирішенням побутових питань у готелях, аеропортах, літаках, ну і скрізь, де виникає проблема і треба її швидко вирішити. Найвіртуозніший серед нас у смолтоках-теревенях, безперечно, Макс. Він із розумним виглядом “знавця” може розказувати про все на світі і розмовляти із ким завгодно. Топ-теми для тих, хто особливо впав у око: solar system & human body. Отже, те, чому я свого часу вчилася на тренінгах, Марічка з Максом просто використовують у повсякденному житті подорожуючого, ще й іноземною мовою.
  3. Вміння організувати своє дозвілля. Подорож — це просто фантастична можливість передумати-перечитати-навчитися-переробити усе те, на що, як правило, в нормальному звичному житті не вистачає часу. Довгі переїзди/перельоти, час без якогось спільного заняття, який кожен з нас наповнює самостійно. Марічка, наприклад, за час поїздки уже дочитує п’ятий том “Гаррі Потера”, робить замальовки і готується до ДПА. Макс пише по точечках (улюблене заняття), роздивляється/читає свою First Space Encyclopedia, малює і розмальовує; випадково навчився друкувати в “Нотатках” англійською і українською мовами. Ми з чоловіком купу всього перечитали і загалом спланували свої майбутні стартапи. До речі, з прочитаного дуже рекомендую Г. Меір “Моє життя” і Е. Венс “Ілон Маск. Tesla, SpaceX і шлях у фантастичне майбутнє”. Ці книги просто надихають і дають впевненість у тому, що неможливі речі можливі.
  4. Знайомство з нашою планетою на дотик.Правило “краще один раз побачити, ніж сто разів почути” реально діє. Африканську саванну веселіше вивчати, гицаючи по ній на джипі, ніж читаючи 4 сторінки підручника. І це просто незаперечний факт. Відповіді на питання: “Чому на Канарах пісок чорний, а провінція Пенджаб розділена між Індією і Пакистаном?” – краще знаходяться, коли проходити ніжками ці краї і бачити їх історію на власні очі. Після Індії Марічка серйозно обговорювала з нами проблему нестачі питної води на земній кулі. Коротше, вивчаючи в подорожах історію, географію, культурологію діти просто відчувають цілісність світу і непідробність причинно-наслідкового ланцюжка.
  5. Вміння приймати ситуацію.Із фоток у Facebook або Instagram подорож виглядає дуже приємною. Коли ми знаходимося у звичному і безпечному місці й спостерігаємо за людьми, які переміщуються світом, часто думаємо щось типу: “От би й мені так і туди!”. У реальному житті подорож – це скоріше цікавий вихід за межі зони комфорту. Швидко розумієш, що не варто сперечатися із мумбайським потоком людей і машин, який збиває тебе з ніг. Він просто є, і це – факт. Треба якось пристосуватися жити в його русі, зберігаючи при цьому себе. І так, в принципі, в усьому і з усім. Світ різний, він часто змінюється і саме це є нормою – проста істина, яка відкривається мандрівникові.
  6. Самостійність.Не робити за дитину те, що вона може зробити сама – це монтессорі-правило, яким ми із чоловіком керуємося у вихованні дітей. У кожного з них є своя “робота”, тобто сфера відповідальності, яку він/вона робить для усієї сім’ї . Наприклад, Марічка, серед іншого, відповідальна за одну з валіз, за порядок і чистоту у кімнаті. Макс носить свою торбинку з речами і є помічником сестри в усьому, що стосується чистоти. Самостійні діти є, насправді, партнерами у подорожі. З ними радяться і на них покладаються.
  7. Вміти відчувати момент і бути щасливим.Подорож така штука, в якій треба вміти і фокусуватися, і розслаблятися. Якщо вчасно не зосередишся, обов’язково вляпаєшся в халепу. Ну, наприклад, можеш прогавити потяг або момент, коли можна переходити дорогу. Макс, до речі, у нас слідкує за кольорами світлофору і дає дозвіл сім’ї на перехід. Якщо не вмітимеш розслаблятися, то усі красоти пройдуть повз тебе, залишаючи тільки порожній сум від даремно витраченого часу.

 

Чи вартує це вкладених сил?

А от на це питаннячко кожен і кожна мають відповісти лише самі.

На мою думку – так, однозначно. Після подорожі ти ніколи не будеш таким, як до того.

Хіба це не кайф?

#СтежЗаХмарами
#нашімандри
#мандруйлегко
#захмарами
#FollowClouds
#cloud7
#clouddrift
#cloudland

Facebook Comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *