Я – Малала

  1. Той випадок, коли добре кіно радить … маленька донька. Приходиш якось з роботи, а вона не відходить від тебе і все розказує, розказує. Про пакистанську дівчинку, яка хотіла вчитись і тому таємно ходила до школи. Про Талібан, який захопив серця пакистанців, а згодом і їх країну. І якому зовсім були не потрібні розумні і незалежні жінки. Тому таліби і стріляли впритул у п’ятнадцятирічну Малалу, яку вважали серйознішою за США загрозою для Талібану. Про боротьбу Малали за право дівчат бути людьми, мати права і можливість самим обирати власне життя. Про отриману нею Нобелівську премію миру.

Все це розказує тобі дев’ятирічна донька. А ти слухаєш у піввуха і думаєш про незакриті дедлайни, невідкладні дзвінки та плани на завтра.

І потім проходить півроку, ти випадково купуєш книжку, сідаєш в літак на довгий переліт і починаєш читати. Про дівчинку Малалу, про її боротьбу, про замах, про жорстких терористів. Читаєш і не можеш відірватись, бо бачиш на кожній сторінці паралелі з окупованим Донбасом. Бачиш свою доньку, що любить вчитись і покидьків, які тому не раді. Бачиш, що ідеї рускава міра і держави ІДІЛ є однояйцевими близнюками. І що Путін у світосприйнятті та методах зовсім недалеко пішов від Бін Ладена.

Бачиш це все за півроку, читаючи книгу у літаку.

Не робіть моєї помилки, подивіться цей фільм.
Тим більше, коли рекомендує #Марічка

http://dokonlin.ru/video/ja-malala-menja-zovut-malala-2016.html

Як завжди, тільки кращі із кращих фільмів за хештегом #розумнекіно

Facebook Comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *