Геній

З творчими людьми завжди непросто налагоджувати контакт: вони бувають різкими, надмірно емоційними, закритими і незрозумілими публіці. Але у Макса Перкінса така професія: він як літературний редактор повинен зрозуміти, хто сидить напроти і зробити його рукопис, якщо він того вартий, доступним широкому загалу.

Після закінчення навчання Макс спочатку працював репортером для The New York Times, а далі став частиною колективу одного з найбільш впливових видавництв Charles Scribner’s Sons. Він відкрив світові «По той бік раю» і «Великого Гестбі» Френсіса Скотта Фіцджеральда, а також «І сходить сонце» і «Прощавай, зброє!» Ернеста Хемінгуея. Аж раптом на порозі його кабінету з’явився Томас Вулф, нікому не відомий, відкинутий усіма видавцями і абсолютно доведений до відчаю письменник.

До моменту зустрічі з Перкинсом в 1928 році Томасу було вже 28 років. Він закінчив Гарвард зі ступенем магістра, викладав англійську мову в Нью-Йоркському університеті. З 1925 року його вірною супутницею була Аліса Бернстайн, талановитий костюмер драматичної школи Neighborhood Playhouse. Ця жінка відмовилася заради Вулфа від законного чоловіка і дітей та стала його музою-натхненницею. Тріумфальний роман Томаса «Поглянь на будинок свій, ангеле» був присвячений саме їй.

Однак тоді, на порозі кабінету Перкінса, Вулф ще не знав, що його рукопис стане бестселером. Він отримав відмови у всіх нью-йоркських видавництвах і вже не розраховував на успіх. Слова Макса прозвучали для нього як грім серед ясного неба: «Ми надрукуємо ваш твір, але його доведеться дещо скоротити».

Книга після суттєвих редагувань досягла неймовірної популярності в Англії і Німеччині, а також у рідній Америці, незважаючи на кризу, голод та інші жахи того часу.

Проте роман не міг бути опублікований, якби не скрупульозна і довга робота над текстом, яку здійснили Перкінс і Вулф спільно: письменникові було вкрай складно тримати себе в руках і не зловживати надто розлогими описами та 80-сторінковими відступами. Він був справжнім графоманом, але під чітким керівництвом Макса альтернативні вирази були знайдені, абзаци вкорочені і первинна версія книги «О, втрачений!» не тільки скоротилася на 90 тис. слів, а й знайшла нову назву.

Та потім письменник і рецензент гучно посварились. Їх співпраця раптово перервалась. У 1938 році Вулфу був поставлений страшний діагноз – міліарний туберкульоз мозку. Після екстреної операції він помер, так і не прийшовши до тями.

Але перед смертю він все ж написав пронизливий лист, адресований Максу Перкінсу, який подарував йому шанс на нове життя – вікно у велику американську літературу.

Про все це і є кінострічка “Геній”, яку без вагань варто рекомендувати усім кінорозумникам.

http://m.imdb.com/title/tt1703957/

Як завжди, тільки кращі із кращих фільмів за хештегом #розумнекіно та за посиланням http://khmara.solutions/film-reviews/

Facebook Comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *