Велосипедна (не)залежність

За що так люблю велосипед?

  • За карколомні спуски на швидкості за шістдесят та часті виснажуючи підйоми, у які геть розганяєш себе в десять км на годину.
  • За гарну й яскраву форму, яка приємно лягає на тіло, і за наскрізь просічені потом велотруси наприкінці кожного тренування.
  • За міць у руках, що розслаблено тримають кермо та слизьку і роздерту дупу, на яку не можеш всістися мінімум день по заїзду.
  • За прохолодні вечори і ранки та неможливо спекотні дні, коли рятує лише надшвидше вкручування, що дає хоч якісь вітерець.
  • За смачні й корисні перекуси впродовж тренувань та розкислі вкінець батончики, які консистенцією та подобою викликають блювотний рефлекс.
  • За крижану воду з криниць та за майже постійний кип’яток у велофлязі за пару годин тренування.
  • За музику у колонці на повну гучність та дзвінку тишу навколишньої природи.
  • За запах польових квітів чи соснових лісів і за в’їдливий сморід плавкого асфальту.
  • За відчуття сили в ногах вкручувати довго і без перерв та за неспроможність вставати на ноги після закрутки у двісті км.
  • За шурхіт покришок по ідеально рівній дорозі та за постійні стрибки на роздовбаних автошляхах усіх рангів і напрямків.
  • За випадкові зустрічі з зовсім невипадковими райдерами та за зграї бродячих собак, готових рвати тебе разом із велосипедом.
  • За відчуття свободи та за повністю втрачену навігацію у півсотні кілометрів від дому.
  • За пожовкле листя, що встилає дорогу і м’яко спадає на велошолом та за постійні атаки в обличчя жуків-камікадзе.
  • За любов: до дороги, пригод, найдорожчих, що завжди чекають удома.
  • За можливість почуватися лицарем і підвищену відповідальність за власні вчинки й думки.
  • Люблю велосипед за можливість бути собою, бачити реальне життя і просто ловити кайф від моменту, в якому перебуваєш зараз.
  • За справжність емоцій та відчуттів.
  •  За те, що мовчить…
Facebook Comments