Народна дипломатія

Привьет, как дьела? Цю нехитру фразу ламаною російською чую за подорож світом чи не щодня. В Танзанії, в Еміратах, тепер от у Індії. Одним словом, не самих близьких до батьківщини країнах.

Кожного разу терпляче пояснюю, що я з України і далі продовжую ламаною, але англійською. Люди переважно підтримують і самі говорять у відповідь, ах да, у вас же війна з Росією, соррі. Лише раз індус вперто продовжував в стилі, а яка нах різниця, ви ж всі там російську знаєте і говорите нею усі.

І тут то я розумію, як добре ми ллємо водичку на млин путінської пропаганди, спілкуючись за кордоном російською. А дійсно, яка нах різниця, коли для індуса чи негра ми всі на одне лице?
І за мовою, і за виглядом, і за безпардонністю теж.

Тож, хочемо перемогти, маємо говорити українською. Бодай, коли за кордоном.

Звісно, якщо нам не пох.

Мені – ні. Слава Україні!

#стежзахмарами
#захмарами
#нотатник
#followclouds
#цікавинкижиття

Facebook Comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *