Поховайте мене за плінтусом

Важко лінійно оцінювати цей кінофільм. Та й чи можна назвати його загалом гарним? Стрічка зі страшним сюжетом, який вражає до глибини душі. У якій божевільна жінка деспотичною силою змушує коритись власним витребенькам усіх оточуючих. Жінка, що чинить насильство над дитиною та маніпулює близькими й залежними.

Це фільм про випадок, коли інтелігент відступає перед бидлом, чим дозволяє негіднику, впевненому у власній безкарності, нахабніти ще більше.

Стрічку «Поховайте мене за плінтусом» навряд чи вийде дивитись під хрумкотіння попкорну. Та й загалом, фільм хочеться по швидше забути. Але це кіно, безумовно, потрібне! Для того щоб згодом подивитись на себе та найрідніших і переконатись: добре, що ми не стали чудовиськом для власних близьких.

Важлива деталь, фільм та однойменна книга –два абсолютно різні твори із різним змістом. У книзі дитину люблять абсолютно всі, просто любов виражають по-різному. Бабуся, тиран і психічно хвора людина ставиться до онука із істерично-фанатичною любов’ю. Він для неї – єдиний сенс існування і, коли в результаті дочка обманним шляхом забирає у неї онука, бабуся не витримує і просто вмирає. Виражати любов по-іншому бабця не може, бо психічно хвора. Смерть божевільної бабки приносить загальне полегшення та возз’єднує всю сім’ю.

У фільмі все протилежне. Дитина нікому не потрібна: бабуся ненавидить внука й сприймає як хрест, який їй нести до кінця життя; почуття матері незрозумілі, бо вона наче і прагне до спілкування з сином, але в той же час розуміє, що її чоловіка вже дістала така ситуація і її дитина чоловіку геть не потрібна.

І не варто довго говорити й порівнювати книжку та стрічку. Просто треба дивитись.

Фільм рекомендований для перегляду усім кінорозумникам.

Як завжди, тільки кращі із кращих фільмів за хештегом #розумнекіно

Facebook Comments